Насильство в сім'ї. Шляхи запобігання.

Жорстоке поводження може мати вигляд насильства – будь-яких умисних дій фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю ”( ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»).

За свідченням дітей, із жорстокістю вони вперше стикаються у власній родині.

Жорстоке ставлення до дітей посилюється у ситуаціях алкоголізму або наркотизації батьків, у неповних і кризових сім’ях.

Важливою ланкою у формуванні особистості має бути сім’я та родина, де, крім свідомого, цілеспрямованого виховання, на дитину впливають: внутрішньо сімейна атмосфера, статево-рольова поведінка батьків, яку несвідомо чи усвідомлено копіює дитина. Правильне виховання в сім’ї є одним зі шляхів протидії проявам насильства і жорстокості. Тож сім’я має бути притулком для душі, місцем переходу до стану розкутості, зняття психологічного напруження.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Домашнє насильство - це система поведінки, а не окремий випадок!

Отже, перш ніж карати дитину «за щось», «для чогось», варто розуміти:

· не можна примусити щось зрозуміти - треба підвести до розуміння того, як слід робити;

· правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, поваги до себе як до людини;

· сім’я має бути простором без насильства, насильство породжує насильство, покарання призводить до покарання.

Тому:

· якщо є сумнів, карати чи не карати, - карати не слід;

· неприпустимо карати і навіть погрожувати знаряддям покарання, завдавати болю та страху будь-якими іншими насильницькими діями ( крутити вуха, скубти) - це прояви садизму;

· неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь-якій формі, навіть натяком, рухом або поглядом;

· неприпустиме приниження гідності - дитина втрачає віру в себе, у власне «Я»;

· неприпустимо дорікати дітям лише за те, що ви не в гуморі, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі, і ваша власна врівноваженість поза контролем.

Вади треба не викорінювати, а коригувати, перетворювати їх на чесноти! Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Забезпечити їжею, одягом, навчити доглядати за собою, піклуватися про неї у разі хвороби обов’язок дорослих. Які люди, громадяни виростуть завтра з тих, кого б’ють сьогодні рідні батьки?

Необхідно розірвати коло жорстокості й насильства, припинити ображати дітей. Щоб діти не тікали з дому, не шукали способу помститися, вкоротити собі віку - любіть їх.

Любов - найкращий засіб виховання!

Перелік організацій та установ, служб підтримка постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства

-         До територіального органу поліції або за телефоном 102;

-         До центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді;

-         До управління сімї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрації;

-         До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства;

-         До психолога, соціального педагога, вихователя тощо.;

-         До близької людини;

-         На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»:

-         Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда-Україна»

0-800-500-333( з мобільного)

Дзвінки на лінію безкоштовні, як зі стаціонарних телефонів по всій Україні, так і з мобільних операторів усіх мереж.

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

-         Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству

116-123(цілодобово та безкоштовно з мобільного)

0-800-500-225 та 116-111

-         Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги - 0-800-213-103. Зателефонувавши за цим номером можна отримати такі послуги:

{C}1.    {C}Інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями

{C}2.    {C}Безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих ситуаціях.

{C}3.    {C}Правові консультації.

{C}4.    {C}Зв’язатися з усіма центрами надання безоплатної вторинної допомоги , отримати інформацію про їх місцезнаходження , контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.